Самотність. Перед лицем власного буття.

Населення Землі вже перевершило 7 мільярдів. Ми живемо у світі неймовірної скупченості. Та, попри цей факт, інша реальність відкривається перед нами: у цьому величезному суспільстві дедалі більше людей відчувають себе самотніми.

Ми намагаємося розвіяти свою самотність у галасливих компаніях чи численних розвагах, але це рятує лише на короткий час. Згодом відчуття відчуженості повертається, а інколи й із більшою гостротою буття. Одні оточують себе незліченними речами, щоб послабити відчуття порожнечі. Інші заповнюють своє життя нескінченними справами та турботами. Дехто з нас повністю занурюється у роботу чи релігійні обряди. Хтось втікає у віртуальну реальність, хтось — у світ спогадів, фантазій та марень. Але й ці дії лише тимчасово притлумлюють екзистенційну самоту. Безнадія? Аж ніяк! Спробуймо усвідомити.

Спочатку, не помічаючи того, ми самі відштовхуємо людей. Для цього достатньо промовчати замість того, щоб знайти слова підтримки чи розради для людини поруч. Ми надто багато очікуємо від інших, але самі не готові до допомоги чи безкорисливих вчинків. Наші комплекси, а як наслідок — прагнення здаватися кращими, ніж ми є, часто сприймаються як нещирість або фальш. Зрештою, ми стаємо самотніми, а відповідальність за це одиноке буття перекладаємо на інших. Самотність перетворюється на проблему. На вашу проблему, від якої ви страждаєте.

Чому, власне, вас мають любити чи потребувати, якщо своїми діями ви робите все для зворотного? Ви чекаєте на увагу від світу? Тоді зробіть самі перший крок назустріч великому світу. Якщо ваше нинішнє життя вас не влаштовує, чи може стати гірше, якщо ви почнете його змінювати? Не бійтеся перемін та експериментів. Спробуйте забути про себе хоча б на невеликий час і безкорисливо зробити щось для інших. Згадайте, що ніхто не ідеальний, і перестаньте помічати в людях лише негативні якості; навчіться бачити добре й цінувати їх за це. Коли людина відчуває, що хтось вважає її винятковою, вона прагне відповідати цій оцінці. Наберіться сміливості й скиньте маски, станьте справжнім собою. Ми всі любимо перебувати в оточенні справжніх людей — почніть із себе. Зняти маску — означає робити те, чого прагнете ви, а не те, що сподобається іншим. Це означає бути.

Я часто чую: «Мене ніхто не любить, я нікому не потрібен...» Хочу запитати: а ви самі любите себе? Любов до іншого і любов до себе нерозривні. Хто нещасливий наодинці з собою, той ніколи не буде по-справжньому щасливий з іншим. Важливо постійно пам’ятати: перед вами відкриті всі шляхи, ви визначаєте своє подальше життя. Можна продовжувати нарікати на свою нещасливу долю чи самотньо сидіти в кутку й займатися самоїдством, а можна зазирнути всередину себе і розпочати перетворення. І запевняю: здійснити ці зміни на краще вам під силу.